Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 917/2364/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.11.14у справі№917/2364/13господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект"доПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"простягнення сумискарга на діїКрюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного Управління Юстиції у Полтавській областіза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаКолосовський Ю.О. (дов. від 26.12.14)В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії ДВС, в якій просило:

1) визнати неправомірним рішення заступника начальника Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області Донця Ярослава Вікторовича, викладене в постанові від 21.05.14 про передачу матеріалів виконавчого провадження №42714001 щодо стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Енергоінвестпроект" 2951641,44 грн. основного боргу, 19120,32 грн. судового збору до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, та скасувати дану постанову повністю;

2) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Приймак Олени В'ячеславівни, викладене в постанові від 21.05.14 про прийняття до виконання виконавчого провадження № 42714001 щодо стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Енергоінвестпроект" 2951641,44 грн. основного боргу, 19120,32 грн. судового збору, та скасувати дану постанову повністю;

3) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Приймак Олени В'ячеславівни, викладене в постанові від 22.05.14 про поновлення виконавчого провадження № 42714001 щодо стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Енергоінвестпроект" 2951641,44 грн. основного боргу, 19120,32 грн. судового збору, та скасувати дану постанову повністю;

4) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Приймак Олени В'ячеславівни, викладене в постанові від 27.05.14 про стягнення з боржника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виконавчого збору в сумі 297 076,18 грн., та скасувати дану постанову повністю;

5) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Приймак Олени В'ячеславівни, викладене в постанові від 27.05.14 про стягнення з боржника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54,82 грн., та скасувати дану постанову повністю;

6) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Приймак Олени В'ячеславівни, викладене в постанові від 27.05.14 про арешт коштів боржника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в межах суми 3267892,76 грн., та скасувати дану постанову, скасувати арешт коштів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на суму 3 267 892,76 грн. повністю;

7) визнати неправомірним рішення начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Качмара Василя Богдановича, викладене в постанові від 13.05.2014 про передачу виконавчого провадження, та скасувати дану постанову повністю.

8) визнати неправомірним рішення начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Качмара Василя Богдановича, викладене в постанові від 13.05.14 про передачу виконавчого провадження, та скасувати дану постанову повністю.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.09.14 (суддя

Плотницька Н.Б.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Тарасової І.В., суддів: Горбачової Л.П., Істоміної О.А.), скаргу відповідача відхилено в повному обсязі з посиланням на відсутність порушень законодавства з боку ДВС.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, скаргу задовольнити, посилаючись на невідповідність дій органів ДВС по передачі виконавчого провадження від Крюківського ВДВС до ВПВР ДВС ГУЮ в Полтавській області, вчиненню державним виконавцем ВПВР ДВС ГУЮ в Полтавській області виконавчих дій в межах виконавчого провадження діючого законодавства. Позивач надав відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, оскаржувані судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.14, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.14 та Вищого господарського суду України від 03.07.2014, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" 2 951 641,44 грн. основного боргу та 19120,32 грн. судового збору. 20.03.14 господарським судом Полтавської області видано наказ на примусове виконання рішення.

27.03.14 Крюківським ВДВС державним виконавцем Донцем Я.В. відкрито виконавче провадження, надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 03.04.14, який продовжено до 18.04.14 у зв'язку із отриманням боржником постанови про відкриття провадження 07.04.14.

18.04.14 виконавче провадження зупинене на підставі п.1 частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із зверненням державного виконавця до суду із заявою про розстрочку виконання рішення.

Вказана заява №11302 від 18.04.14 про розстрочку виконання рішення суду від 16.01.14 надійшла до суду 16.05.14 (вх.№6245), розглядалась судом після повернення матеріалів справи з касаційної інстанції. 30.07.14 ухвалою суду заяву Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції №11302 від 18.04.14 про розстрочку виконання рішення суду від 16.01.14 повернуто заявнику.

Крім того, слід зазначити, що 26.05.14 за вх. №6644 (вих. №5743 від 21.05.2014) до суду надійшов запит ВП №42714001 начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області Тимченко О.М., з проханням повернути без розгляду заяву Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції №11302 від 18.04.14 про розстрочку виконання рішення суду від 16.01.14, оскільки виконавче провадження за наказом господарського суду від 20.03.14 передано з Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області.

13.05.14 начальником управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Качмаром В.Б. винесено постанову про передачу виконавчого провадження з Крюківського ВДВС до ВПВР ДВС ГУЮ в Полтавській області відповідно до розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.14 (Інструкція). Дана постанова вмотивована поданням начальника Крюківського ВДВС Оникій О.В. №13516 від 13.05.14, а також листом стягувача по даному провадженню ТОВ "Енергоінвестпроект" №268 від 28.04.14. Дана постанова є предметом оскарження.

21.05.14 державним виконавцем Крюківського ВДВС Донцем Я.В. було передано, а державним виконавцем ВПВР ДВС ГУЮ в Полтавській області Приймак О.В. прийнято виконавче провадження, відкрите на підставі наказу господарського суду від 20.03.14 №917/2364/13. Предметом оскарження є постанова державного виконавця Крюківського ВДВС Донця Я.В. від 21.05.14 про передачу матеріалів виконавчого провадження. Державним виконавцем Приймак О.В. вчинені наступні виконавчі дії, які оскаржуються боржником:

- постанова від 21.05.14 про прийняття виконавчого провадження № 42714001;

- постанова від 22.05.14 про поновлення виконавчого провадження № 42714001;

- постанова від 27.05.14 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 297076,18 грн.;

- постанова від 27.05.14 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54,82 грн.;

- постанова від 27.05.14 про арешт коштів боржника в межах суми 3 267 892,76 грн.

19.06.14 постановою державного виконавця Приймак О.В. звільнено кошти боржника з-під арешту, накладеного постановою від 27.05.14 через невиконання рішення суду в строк, наданий для самостійного виконання. 26.08.14 виконавче провадження закрито на підставі п.8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із сплатою боржником боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, 01.09.14 до суду надійшла відповідна постанова.

Боржник оскаржив окремі дії державних виконавців з підстав незаконності, протиправності, оскільки, на його думку, оскаржувані постанови органів ДВС винесені з перевищенням повноважень, наданих їм законом в порушення статті 19 Конституції України.

Суди відмовили у задоволенні такої скарги з посиланням на законність та правомірність дій ДВС. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій, оскільки дії ДВС ніяким чином не порушили законних прав відповідача (окрім його бажання тривалий час не виконувати судове рішення, що є не охоплюється поняттям "охоронюваний законом інтерес"), більше того, наслідком їх вчинення стало реальне виконання рішення суду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема стосовно закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі провадження, не зазначені у частинах першій та другій вказаної статті, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Відповідно п.6.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 виконавче провадження може бути передано від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цією Інструкцією.

П.6.3. Інструкції містить вказівку, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС.

За статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження може бути зупинене у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За сутністю права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

За таких обставин суди попередніх інстанцій вірно визначилися, що оскаржувані боржником дії органів ДВС по виконанню судового рішення у справі №917/2364/13 є правомірними, законними та такими, що направлені на своєчасне виконання рішення суду відповідно до національного та міжнародного законодавства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а скасування оскаржуваних постанов призведе до суттєвого порушення права, наданого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.14 у справі №917/2364/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда